Середа, 2018-09-26, 10:40 AM
Вітаю Вас Гість | RSS

         Деражнянська ЗОШ №1 І-ІІІ ст.





                                  Головна Мій профіль Вихід
Назустріч 100-річчю
Меню сайту
Статистика

Наші випускники - гордість школи.

5. Наші випускники  - гордість школи.

 

  На героїчних, бойових та трудових подвигах нашого народу, випускників школи виховуються учні школи. Школа завжди пишається своїми випускниками, яких за роки існування випустила більше 5 –ти тисяч. Немає такої галузі народного господарства, де б не працювали наші випускники. Серед них багато науковців, докторів, кандидатів наук  зокрема: Власюк В.І. директор Тульського державного геологічного інституту, професор, академік РАМ, доктор технічних наук, заслужений геолог СРСР, лауреат Державної премії СРСР.

Кащук А.С. – заступник головного конструктора Воронезького КБ хімавтоматики, конструював двигуни для пілотованих космічних кораблів.

Мацюк А.Р. – доктор юридичних наук, професор, академік, керівник Головного науково - експертного управління у Верховній Раді.

Прокопович Б.В. – професор Львівського лісотехнічного інституту, доктор наук.

Якимишина В.В.- доктор фізико-математичних наук Чернівецького університету, професор.

Каракула М.Р. - доктор наук .

Шевчук В.В.- лауреат Державної премії в галузі науки і техніки.

Дячук І.А.- доктор медичних наук, професор.

Зволейко Л.А. – кандидат біологічних наук.

Рюхтін В.В. – кандидат технічних наук.

Процай В.Ф. – кандидат фізико-математичних наук.

Данилюк Л.В. – кандидат філологічних наук.

Протас Т.В. –кандидат біологічних наук.

Маркітантов Ю.О. – кандидат філологічних наук.

Яцюк М.М. – кандидат медичних наук.

Бондар Л.І. – кандидат біологічних наук.

    Захистили дисертації і працюють вченими в різних галузях наук:

 Коломієць В.П., Леськов Б.М., Лісевич М.П., Лень І.І. Васильківський Д.М..

  В органах державного управління, самоврядування, правоохоронних органах працювали і працюють Гавчук І.К., - колишній голова обласної державної адміністрації, Кручик В.К. – колишній голова районної державної адміністрації, Киричок В.К. –голова міста, Мусієнко М.К. – працював в Кабінеті Міністрів України , Коваль Ф.І., Крута Л.М., Сергієнко М.О., Нестеришин Я.С., Сідлецька О.В., Гусько Н.Д., Лисюк Л.В., Павлік В.Н., Гапина Н.Д., Білецький А.П., Капітан В.А..

Стали лікарями Зозуля Л.М., Кримський А.І.,  Білоус Г.А., Ліщишин О.М., Ткачук Т.М., Полоницький В.М., Коваль Р.І., Паламарчук В.О.,

Паламарчук О.О., Маньковецький О.Й., Слободян В.Т., Кравчук А.О.,

Кравчук О.О., Мухін О.В.,  Задерей Н.В., Карпінський М.А. та інші.

  Відомими письменниками стали: Горлецький Л.П., Йолтухівська Л.М., . Журналістами  - Жовталюк Н.І., Сухинюк С.І., Хитрик Т.М.., Яглінська О.В.

   Досліджено життєвий шлях окремих випускників школи

Горлецький Лук’ян Петрович

 

Одним із перших учнів школи, який закінчив Деражнянську семирічку в 1926 році був прикордонник, журналіст, письменник Лукян Петрович Горлецький.

         Народився Горлецький Л.П. в с.Криничному 23 грудня 1910 року в бідній селянській родині, де крім Лукяна було ще четверо дітей.

         У школі був одним з кращих учнів. Один з перших комсомольців. Разом із своїм другом Арсеном Загребельним бере активну участь в ліквідації неписьменності серед молоді у Криничному, залучає її до культмасової роботи.

         Після закінчення школи працював робітником на Деражнянській залізниці.

         У 1932 році був призваний на строкову службу в армію. Охороняючи кордон, три роки  служив рядовим солдатом. Прикордонна застава стала рідним домом Горлецькому. Йому припала до душі нелегка і небезпечна професія прикордонника, і після строкової служби Лукян Петрович вирішив назавжди повязати свою долю з прикордонною заставою.

         Горлецький поступає в Саратовське військове училище прикордонних і внутрішніх військ МВД, яке успішно закінчує.

         І знову кордон…Але уже не рядовий, а лейтенант, отримує призначення на посаду командира взводу. Ще навчаючись в військовому училищі, почав друкуватись у періодичній пресі. Пізніше окремі епізоди на кордоні при затриманні шпигунів, взаємовиручка солдатів і офіцерів у складних ситуаціях в горах стають темою для написання кореспонденцій, статей, коротких оповідань, які друкуються в окружній прикордонній  газеті.

         Велика Вітчизняна війна застала Л.П.Горлецького на Кавказі в діючій армії. Після війни Лукяна Петровича все більше і більше захоплює літературна діяльність. Як офіцер- прикордонник, журналіст, він багато їздить по заставах, буває в місцях колишньої служби, зустрічається з побратимами. Все це надихає до творчої роботи – пише повість. І в 1950 році виходить перша книга «Далека застава» про прикордонників, які охороняли кордон на гірському Памірі. Книга отримала позитивну оцінку літературної критики. Потім автор друкує нову повість «Останній рейс». Лукяна Петровича приймають у члени Спілки письменників СРСР. Невдовзі  в 1957 році вийшов у світ збірник «Тайной тропой» і «Джангировы кутасы». В 1964 році в Москві, в Державному видавництві дитячої літератури вийшов новий збірник письменника «Кордон», до якого ввійшла повість «Савсан», присвячена бойовим будням прикордонників Паміру, і оповідання «Здрастуй, кордон», «Одноокий ворон».

Л.П. Горлецький добре знає службу прикордонників. На заставах він служив рядовим, командиром відділу, потім став редактором окружної газети прикордонних військ. Від рядового до підполковника – шлях, який пройшов Лукян Петрович Горлецький в горах Вірменії, Грузії, пісках і ущелинах Паміру. Його заслуги перед країною відзначені орденами Червоного Прапора, Червоної зірки і багатьма медалями.

         Після виходу на пенсію Л.П. Горлецький переїжджає у Львів, де бере активну участь у місцевій письменницькій організації.

         Помер Л.П. Горлецький 29 січня 1986 року у Львові.

 

Кащук Анатолій Сидорович

В післявоєнні роки навчався в нашій школі Кащук Анатолій Сидорович, який закінчив школу в 1951 році з срібною медаллю. З великою теплотою і вдячністю Кащук А.С. згадує школу, вчителів в непрості післявоєнні роки і особливо класного керівника Зикеєву Тетяну Миколаївну, заслужену вчительку України: «В моїй пам’яті Тетяна Миколаївна завжди стоїть в одному ряду з самими рідними і близькими людьми. Сьогодні, оглядаючись назад, з впевненістю можу сказати, що ті сили, знання, досвід і час, які вона присвятила мені, не були марними. Тетяна Миколаївна подарувала мені впевненість в собі, у власних силах і допомогла відбутися в житті».

У 1957 році з відзнакою закінчив Харківський авіаційний інститут і як інженер-механік був направлений на роботу в дослідно-конструкторське бюро -154 (пізніше назване КБ хімавтоматики) м.Воронежа. В ті роки КБ почало розробляти рідкісні ракетні двигуни для ракет різного призначення, в т.ч. для третьої ступені так званої «сімки» головного конструктора С.П.Корольова.

Кащук А.С. брав участь в розробці і конструюванні двигунів для пілотованих космічних кораблів. Виконуючи цю роботу разом з групою висококваліфікованих спеціалістів,  працював в дослідному КБ

С.П. Корольова, який часто спілкувався з конструкторами двигунів до космічних кораблів з Воронежа, давав цінні поради. З використанням цих двигунів були здійснені запуски перших апаратів на Місяць, в тому числі доставка на його поверхню вимпела СРСР, фотографування невидимої сторони супутника Землі.

Паралельно з виконанням місячної програми, колектив КБХА займався модернізацією вказаного двигуна, зокрема підвищенням його тяги.

Модернізований двигун встановлювався на ракеті-носію «Восток», з допомогою якого здійснювались запуски штучних супутників Землі з поверненням їх на поверхню планети. З використанням цієї ракети-носія виконані історичні завдання світового значення, насамперед запуск в космічний простір 12 квітня 1961 р. першого космонавта Землі Ю.О.Гагаріна. За участь в роботах по запуску в космос першого в світі корабля з людиною на борту Кащук А.С. був нагороджений Почесною грамотою ЦК ВЛКСМ.

Черговими розробками КБХА, в яких брав активну участь Анатолій Сидорович,  було створення більш потужних двигунів для ракет-носіїв «Восход» і «Союз».

З допомогою ракети-носія «Восход» здійснені перші запуски автоматичних міжпланетних станцій «Луна», «Венера», «Марс», а з допомогою ракети-носія «Союз» виконувались і виконуються всі завдання по запуску космічних кораблів типу «Союз» з космонавтами на борту, грузових кораблів типу «Союз-Т» для забезпечення експлуатації довготривалих орбітальних станцій «Салют» і «Мир».

         В якості начальника конструкторської бригади Кащук А.С. розробляв для цих двигунів принципово новий регулятор витрати палива, за який в 1962 році отримав авторське свідоцтво.

         З допомогою ракет-носіїв «Восход» і «Союз» здійснено більше 1200 запусків різних космічних об’єктів. Вказані вище двигуни виготовляються для них і експлуатуються до нашого часу.

За участь в розробці вказаних двигунів, які дозволили вирішити багато завдань по освоєнню космосу,  в 1969 році Кащук А.С. був нагороджений орденом «Знак Пошани»,  а в 1974 році - орденом Трудового Червоного Прапора.

Кащук А.С. з колегами займався розробкою системи регулювання ядерного ракетного двигуна, який вперше створювався в КБХА Воронежа.

В1965 році Анатолій Сидорович був призначений на посаду  начальника самого багаточисельного   агрегатного відділу КБХА. Відділ в ті роки розробляв сотні агрегатів для двигунів, що призначалися для ракет генеральних конструкторів В.Н. Челомея, М.К. Янгела, В.Ф.Уткіна, В.П.Макеєва.

В1970 році Кащук А.С. був призначений на посаду заступника головного конструктора по серійних двигунах.

У виготовленні двигунів для ракет-носіїв і бойових ракетних комплексів наземного і морського базування брали участь багато заводів країни в Ленінграді, Красноярську, Пермі, Уфі і багатьох інших містах.

В обов’язки заступника головного конструктора по серійних двигунах входило забезпечення нових технологічних процесів і нових матеріалів на цих заводах, виготовлення перших партій агрегатів і двигунів і проведення їх випробування, технічний супровід серійного виготовлення двигунів, тобто вирішення всіх технічних питань, що виникали в процесі виробництва, а також організація авторського нагляду за двигунами під час їх експлуатації, в тому числі по встановленню причин дефектів, які іноді траплялися, і втіленню заходів по їх усуненню. Велика «географія» заводів, полігонів, військових частин і великий об’єм роботи обумовлювали часті відрядження. Були роки, коли Анатолій Сидорович знаходився у відрядженнях більше часу, ніж дома.

Серед серійно освоєних в ці роки двигунів ті, які  призначалися для встановлення на другу і третю ступені ракети-носія «Протон» генерального конструктора В.Н. Челомея . Дякуючи технічному удосконаленню,  вони вже більше 30 років забезпечують запуски різних супутників Землі, автоматичних станцій довготривалих  орбітальних станцій «Салют» і «Мир».

За участь в розробці двигунів для «Протона» і організацію їх серійного виробництва Кащук А.С. в 1980 році був нагороджений орденом Леніна.

При безпосередній і активній участі Кащука А.С. було створено біля 60 проектів рідинних ракетних двигунів, з них більше 30 були освоєні серійним виробництвом і забезпечили відомі досягнення в розвитку як космічної,  так і оборонної техніки. Поряд з рідинними ракетними двигунами він брав участь в створенні першого ядерного ракетного двигуна і газодинамічного лазера. Чудова теоретична підготовка, постійна робота над поповненням своїх знань, творча активність і висока організованість дозволили йому внести гідний вклад в наукові і виробничі досягнення колективу, визнані в усьому світі. 23 роки він працював заступником головного конструктора підприємства. Автор більше 130 науково-технічних звітів і публікацій , 51 винаходу і 8 патентів,  в тому числі двох патентів під назвою «Спосіб отримання енергії і пристрій для його здійснення».

В 1993 році Анатолій Сидорович був призначений на посаду головного конструктора КБХА по конверсійних роботах. Але за власним бажанням в 1994 році пішов з цієї високої посади і був призначений провідним конструктором.  Таке рішення Кащук А.С. прийняв тому, що бажав присвятити наступні роки розробці фундаментальних природних проблем.

Поряд з великою конструкторсько-виробничою діяльністю А.С. Кащук багато років займається вивчення стану справ в сучасному природознавстві, намагається знайти підходи до невирішених нерозкритих проблем, до нерозкритих таємниць світотворення . Результатом цих багаторічних пошуків стало його нове бачення картини світу. Кащуку А.С. вдалося написати і видати два томи книги «Фрагменти нової картини світу», комплекти яких він подарував школі і Деражнянській районній бібліотеці. 

     

Шевчук Володимир Васильович

            Навчався у нашій школі з 1946 по 1956 рік. Закінчив школу з золотою медаллю. Маючи здібності до предметів математичного циклу вступив на електромеханічний факультет Київського політехнічного інституту, а коли відбирали кращих студентів для навчання на новоствореному факультеті Харківського авіаційного інституту, дав згоду на навчання там. Факультет готував фахівців для роботи  на військових заводах закритого типу. З 1961 року працював інженером Київського заводу «Комуніст» (тепер  «Радар»), потім начальником цеху, заступником головного інженера заводу. Ініціативний, талановитий, дуже працьовитий, він, безумовно, зробив чимало для зміцнення обороноздатності держави. Став лауреатом

Державної премії за досягнення в галузі науки  і техніки. Нагороджений орденами: «Знак пошани», Трудового Червоного Прапора, медалями. Головне, завжди залишався людиною, «чесною, зрячою, серцем гарячою». Прекрасно співав, писав вірші, був високоосвіченим. Завжди вважав, що основи знань дала йому рідна школа, до якої приїжджав під час зустрічі однокласників. Ніколи не схибив душею,  був правдивий і відвертий. Ще під час навчання в школі мав крилаті мрії і йшов до їх звершення, був серед тих,  хто в політ зумів відправити «Бурю».

   У своїх спогадах про Володимира Васильовича його класний керівник Ніна Микитівна Рудик написала такі слова: «Одним з кращим моїх учнів на довгому шляху вчителювання був Володя – Володимир Васильович Шевчук. І я дуже пишаюся з того, що виріс він людиною чесною, справедливою, високоінтелектуальною і досяг великих успіхів у навчанні, праці, науці, поезії. Володя  - це зразок дисциплінованості і витримки, мужності  і працьовитості. Він понад усе любив свою Батьківщину, свій народ. Такий не зрадить, не підведе в найскладніших і найекстремальніших випадках життя.»

    Володимира Васильовича не стало у 2004 році. Останню шану цій неординарній людині віддали тисячі робітників військового заводу «Радар», устеливши останню дорогу живими квітами. Посвяту улюбленому брату написала його сестра Шевчук М.В.

 

         Роса на траве не исчезла,

        И птицы всё также поют,

        Лишь солнце померкло и звёзды не светят,

        Отдав человеку последний салют.

        Светло и радостно он жил,

   Трудился вдохновенно, детей любил

   И внуков баловал безмерно…

  Да знаете каким он парнем был:

  Весёлим, умным, честным, смелым.

        И плакали солидные мужчины ,

        Что  в горе были так едины,

        Несли любовь, цвети, признанье,

        Что честной жизни заслужил…

 

 


Шевчук Майя Василівна

  Закінчила Деражнянську середню школу №1 у 1957 році .

   Того ж року вступила до Одеського педагогічного інституту імені

 К.Д. Ушинського, а в 1962 році закінчила з відзнакою філологічний факультет Одеського державного університету.

           У 1962 році працювала учителькою української мови і літератури  Вовковинецької школи-інтернату, а з 1964 року і до цього часу в Деражнянській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1.

            «Навчання в школі – особлива пора. Кожен у своєму житті має пройти через неї, бо це перепустка у майбуття, перша сходинка на шляху до звершення своєї мрії. І як важливо, щоб ці доленосні кроки допомагали робити мудрі, турботливі, добрі і талановиті педагоги, котрі весь запал душі дарують своїм вихованцям в ім’я їхнього успіху й щасливого життя.

 Саме такою є вчителька рідної словесності Деражнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 Шевчук Майя Василівна – педагог за покликанням. Все своє життя вона присвятила школі. Школа для неї – рідний дім, з безліччю турбот і дитячих проблем, які не бувають чужими.» Ці слова належать учениці Майї Василівни, а сьогодні учительки української мови і літератури Кондратюк Н.О.           

Шевчук Майя Василівна запроваджує у своїй роботі інноваційні технології навчання школярів, розвиває їх творчі здібності. Упродовж багатьох років керує літературно - мистецьким об’єднанням «Кетяги калини»,  дбаючи про розвиток і самореалізацію особистості, щорічно бере участь в оглядах – конкурсах творчих доробок вчителів області «Виставка педагогічних ідей », нагороджена дипломами  ІІ, ІІІ ступенів у 2003, 2004, 2005 р. Творча група, у складі якої працює Майя Василівна, неодноразово нагороджувалась дипломами І, ІІ ступенів.

   Учителька – автор посібника «Дидактичний матеріал з української літератури для учнів 6 класу», співавтор посібників: « Позакласне читання», «Тестова перевірка знань, умінь і навичок учнів з української літератури». Досвідом своєї роботи ділиться з колегами району та області на сторінках журналу «Педагогічний вісник», інших журналів та газет .

  Учні Майї Василівни неодноразово займали перші місця у Всеукраїнських конкурсах ІІІ етапу, обласних олімпіадах. Дипломантом Всеукраїнського конкурсу творів «Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!» стала Яглінська Олена, тепер журналістка обласної телестудії «Поділля-центр». У 2008 році Марчук Ірина зайняла перше місце у Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості, присвячену Шевченківським дням ( ІІІ етап).

   Розвитку творчих здібностей сприяють Свята мови, щорічні декади з української мови та літератури, диспути, інтелектуальні ігри, літературні вечори, зустрічі з письменниками, екскурсії, які повсякчас з любов’ю  проводить вчителька.

  Вихованці Майї Василівни  видають збірки з власними поезіями, друкують статті на сторінках журналу «Дивосвіт», обласної газети «Майбуття». Чимало з них після закінчення інституту журналістики при Київському національному університеті імені Т.Г. Шевченка працюють натхненно і творчо. Багато вихованців Майї Василівни обрали долю вчителя української мови та літератури .

   Кожний крок учительки – це відкриття,  творча лабораторія, де присутній інтелект, праця, рольові ігри, прагнення знань, пошук.

   У школі гарно обладнаний кабінет української мови та літератури,  в якому зібрано необхідну методичну, художню літературу, дидактичний матеріал, технічні засоби навчання. Кабінет української мови і літератури визнано кращим в області .

     Сотні учнів Майї Василівни стали добрими, порядними людьми, гарними спеціалістами, а багато із них продовжили у житті стежину улюбленої вчительки. Ось як згадує свої шкільні роки і класного керівника,  Учителя і наставника Голуб О.А. – вчитель української мови і літератури рідної школи:

-    Пам'ять… Здавалося б, звичайно, усім зрозуміле слово. Але скільки пережитого, побаченого, таємничого, непередбачуваного стоїть за ним. Усе минає, спливає у вічність, та в памяті залишається те, від чого так щемко стає на серці. Не раз згадується стежина до школи, перші перемоги та невдачі… У книзі життя яскравою сторінкою стала та, коли нас, таких різних, впевнених і скромних, веселих і задумливих, об’єднали в один великий 10 клас і нашим керівником стала людина з великої літери – Шевчук Майя Василівна, вчитель від Бога, з великим талантом, безмежною щедрістю душі, люблячим,  таким терплячим до всього серцем.

           Запам’яталися цікаві вечори, цікаві зустрічі,  а кожен урок був мандрівкою у доросле, незвідане, самостійне життя. Думаю: скільки ж потрібно було увібрати  світла, мудрості, знань, щоб так щедро сіяти  їх в дитячих душах. Буває, падаю духом, зневірююсь, але постає переді мною мій Учитель – і знову віра та надія оживає. Майя Василівна – людина, яка в  цілковитій темряві здатна запалити вогник, що горить і не згасає. То ж нехай вічно в памяті живе Учитель, що був і залишається дороговказом, взірцем мудрості, доброти і щедрості для сотні випускників школи.

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Вересень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930