Понеділок, 2018-12-10, 1:36 PM
Вітаю Вас Гість | RSS

         Деражнянська ЗОШ №1 І-ІІІ ст.





                                  Головна Мій профіль Вихід
Назустріч 100-річчю
Меню сайту
Статистика

Школа в повоєнні роки.

        Школа в повоєнні роки.

 

         Разом  з весною 1944 року прийшло і визволення в Деражню. 25 березня 1944 року був звільнений Деражнянський район.

         У квітні місяці школа розпочинає роботу по навчанню та вихованні дітей. В цей час школа працює в надзвичайно складних умовах, центральне двоповерхове приміщення зруйноване окупантами. Навчання проводилось в приміщенні,  де був Будинок творчості,  в три зміни.  Перед дирекцією школи постали невідкладні завдання – відбудувати школу, укомплектувати її педагогічними кадрами, зміцнити матеріальну базу. І за короткий строк школа стає центром педагогічної і методичної роботи в районі.

         Зі спогадів колишнього учня школи Ясінського Володимира Францовича – дійсного члена Української академії екологічної кібернетики, почесного залізничника України, академіка, учня школи в 1944-50 р.р.

 Ні в одній установі, організації, підприємству не приділялося стільки уваги, як школі. Всі без винятку працювали на відбудові школи. Школа залишалася в памяті яскравим променем, який зігрівав та вселяв нам надію на майбутнє. Яка велика тяга була тоді до знань! Писати не було на чому та й не було чим. Чорнило з бузини, палички для рахунку, клаптики паперу газетного чи іншого. Кожен з нас знав, що лише знання докорінно поліпшать наше життя. А яка була повага до вчителів! І по сьогодні з великою вдячністю згадую свого вчителя математики Сироту Л.Б., учительку російської мови і літератури Зикеєву Т.М.

       Із спогадів Рудик Ніни Микитівни, вчительки української мови та літератури, завуча школи.

        За парти сіли особливі діти – діти війни, які зазнали великих моральних потрясінь, горя і злигоднів. Більшість із них не тільки втратили своїх годувальників, але й дехто і сам побував у концтаборах та фашистських застінках, а цього не зітерти з їхньої пам’яті, не вивітрити з душі і серця. І тому вони, як ніжні паросточки по весні, тяглися до світла і сонця, до тепла і добра та найактивніше включились в боротьбу за відновлення життя на нашій прекрасній рідній Хмельниччині. Мені пощастило працювати ось з таким контингентом маленьких громадян і ніколи не забути, як своїми малими рученятами вони вигрібали сміття з класів, мили, прибирали і тягали нашвидкуруч збиті довжелезні столики – козли і такі ж лави, а потім, всівшись на них, ретельно почали навчатися і поновлювати свої знання, чудом роздобувши клапті якихось паперів, олівців, ручок та саморобного чорнила. Адже все було знищено, зруйновано і спалено. І зодягнені діти були в якісь недоноски та обуті здебільшого у якісь непомірно великі шкарбуни, але в оченятах їхніх палахкотіла радість відновлення і жадоба до знань. А тому і працювати з ними було цікаво, радісно і легко.

     Школа була відбудована в 1951 році.

 У школі працювала сильна група педагогів, яка давала дітям не тільки глибокі знання і з своїх предметів, а й зігрівала їх своїм материнським теплом, навчала життєвій мудрості, стійкості, умінню жити  і творити ім’я свого народу, своєї вітчизни бути наполегливими в досягненні свої мети.

         Випускники повоєнних років Євсєєва Г.М. (1953 рік), Банделюк В.К. (1955 рік), Заремба М.С. (1956 рік), Павлюченко Л.М. (1957 рік) та інші з вдячністю та повагою згадували своїх учителів, які невтомно працювали в школі, віддаючи розум, серце, душу і здоров’я дітям. Серед них -  вчителі російської мови та літератури Зикеєва Ю.О. та Зикеєва Т.М. -  заслужені вчителі України, Акімова К.І., Мірошниченко Р.І., математики - Невгамонна О.П., Головенко Г.Ф., фізики – Карпусь М.С., Рудик М.Ф., історії – Клейн І.Л., Бровик О.І., Рубілевська З.Й., Харчук О.П., хімї- Хамардюк К.А., Лень С.Д., іноземної мови – Нелідова З.Л., географії - Дячук О.А., фізичного виховання – Боровик Т.С., Добровольський І.П., вчителі молодших класів – Бевза Н.В.,    Сікорська Н.А..              

        Після відбудови школи збільшується шкільна мережа, кількість класів, особливо 9-10 класів. Навчанням охоплюється вся молодь Деражні, навколишніх сіл району:  Явтух, Кальні, Коричинець, Шиїнець, Нижнього, Теперівки, Богдановець …

       У повоєнні роки школа підготувала і випустила багато учнів, які наполегливо оволодівали знаннями та брали активну участь у громадському житті, суспільно корисній праці. Разом з учителями готували і проводили багато заходів: вечорів, зустрічей, конкурсів, екскурсій і туристичних походів, диспутів. Школа завжди жила цікавим життям,  неодноразово проводились зустрічі із знатними земляками:  Героєм Радянського Союзу П.Ф. Стрілецьким, учасниками Великої Вітчизняної війни Костріковим Ф.Д., Шутієм С.Д.,

Омеличем М.М., Бевзою В.Я., генерал –майором у відставці Савченком, секретарем довоєнного райкому комсомолу і партизанкою у роки Великої Вітчизняної війни Дериконь Н.Д., кавалером трьох орденів слави

Рудніком Н.П. Багато років підряд незабутніми були зустрічі з ветеранами війни, які визволяли Деражнянщину: Кушнаренком І.А., Сурковим П.Ф., які щороку виключно до 2009 року приїжджали в Деражню на день Перемоги з Донецької області, зустрічались з учнями школи. Під керівництвом підполковника запасу Мацюка Г.О., який багато уваги приділяв військово-патріотичному вихованню школярів, було проведено цікаву воєнізовану гру «Штурм висоти».Неодноразово в школі проводилась військово-спортивна гра «Зірниця»,  якою керував підполковник запасу Лизлов К.Ф. За гарну організацію проведення гри батальйон дружини був нагороджений дипломом

І ступеня центрального штабу військово-спортивної гри.

 Виховувати в учнів працелюбність, силу волі, прагнення стати справжніми людьми допомагали зустрічі з Героями Соціалістичної Праці

Кирилюком М. О., Абрамчук Г.І., керівниками району, людьми різних професій, які досягли високих результатів у своїй праці.   

         Багато колишніх учнів залишились в Рядах Радянської Армії. Серед них - полковник Грузевич К.В., лейтенант Бігуцький М.А.

          Випускник 1980 року Заремба І.В. загинув в Афганістані,  його нагороджено орденом Червоного Прапора .

          

         Із спогадів В.К. Грузевича - вчителя трудового навчання

Деражнянської СШ.         

         Після війни школа взяла на озброєння вчення корифеїв світової педагогічної науки – Й.Г. Песталоцці, К.Д.Ушинського, А.С. Макаренка, В.О.Сухомлинського, які вчили, що без праці людина швидко вироджується, як морально, інтелектуально, так і тілесно. Немає і бути не може виховання поза працею і без праці.

 Учіння -  основна праця учнів, це основа трудового навчання.

Вже з перших повоєнних років, поряд з вивченням основ наук, педколектив Деражнянської СШ №1 особливу увагу приділяє трудовому навчанню і вихованню учнів. На зборах батьків учителі завжди підкреслювали, що найкращий спадок, який можуть батьки залишити своїм дітям – це  виховати їх працелюбними. Із працею тісно зв’язаний розумовий розвиток дітей, головним засобом якого є навчання. «Розум дитини – на кінчиках її пальців», - говорив В.О. Сухомлинський.

         У школі діти працювали в класах, майстернях, на навчально-дослідних ділянках.

         Вже з 1956-57 навчального року в школі було введено вивчення основ сільськогосподарського виробництва. Вивчаючи основи сільськогосподарської праці, учні активно працювали на полях місцевого колгоспу ім. Калініна, доглядали сад, обробляли цукрові буряки, кукурудзу, просо і інші культури. 

Дирекція і педагогічний        колектив школи в цей час особливо плідно працювали для зміцнення матеріальної бази школи. Найновішими приладами і обладнанням (закупленими і виготовленими своїми силами) поповнили шкільні кабінети фізики, біології, хімії. Для шкільних майстерень по обробці деревини і металу було придбано інструменти, станки. За допомогою Деражнянської МТС для виробничого навчання учнів обладнали повноцінний кабінет механізації сількогосподарського виробництва, де був двигун і всі необхідні вузли, деталі тракторів, навчальні таблиці та ін. А Жмеринський сільськогосподарський технікум плодоовочівництва передав школі новий трактор.

Для викладання тракторної справи був запрошений випускник Київської сільськогосподарської академії, інженер Дубровський І.Ф., який з ентузіазмом взявся за цю нову справу в школі,  навчав дітей і фіксував особливо важливі і цікаві сторони навчання, виховання і праці дітей на полях і в майстернях на кіноплівку. Пізніше цей кінофільм демонстрували на батьківських зборах, заняттях батьківського педагогічного університету, що працював в школі. Радість життя світилася в очах учнів – вони бачили творення своїми руками красивого. У цей час на уроки трудового і виробничого навчання класи ділили. Окремо навчалися хлопці і дівчата. (В окремих класах було 40 учнів). На радість дівчат старших класів дирекція школи  (директор – Омелич М.М., завпед – Харчук О.П.) проявила педагогічну мудрість, організувала виробниче навчання дівчат з швейної справи. Кабінет обладнали новими швейними машинками «Зінгер», які одержали з Подольського заводу Московської області. (12 машинок було  з ножним приводом і 5 з ручним). Запросили вмілого викладача  Брошеван Г.М., а пізніше -  Видиш Г.Й.. Дівчата з радістю навчалися цій спеціальності. В навчанні і праці пролетіли роки, і наші випускники – хлопці сідали за кермо тракторів (Іванівський), а дівчата поступали на роботу в швейні майстерні району і області.

У школі в цей час працювала учнівська виробнича бригада, що обробляла в місцевому колгоспі ім. Калініна 12 га цукрових буряків і до 40 га кукурудзи. На цих площах, де працювали учні, врожайність була значно вища, ніж на колгоспних масивах. Першим бригадиром своєї бригади учні обрали вмілого організатора і відмінника навчання Ліщишину Тамару Михайлівну (закінчила школу з золотою медаллю, закінчила медінститут і тепер працює лікарем Деражнянської райлікарні).

Школа мала 2 га навчально-дослідних ділянок (площа, де тепер побудована Деражнянська ЗОШ №2). Тут дітей навчали проводити дослідну роботу, культури праці по догляду за рослинами, вирощувати високі врожаї – учителі-біологи – Зетченко П.Г., Грузевич В.К., Лень СД. Одержували високі врожаї, які використовували для посилення харчування учнів із сіл району, що жили в шкільному інтернаті.

В молодших класах особливо з любов’ю і вміло творчо вчили дітей трудових навиків  учителі: Бевза Н.В., Колодій Т.М., Чайка Н.А., Сікорська Н., завуч  Машевська О.А.

Трудове навчання в шкільних майстернях старанно і творчо навчав вчитель-практик, чудовий майстер столярної справи Циз А.К. Учні виготовляли навчальні прилади для шкільних кабінетів, рамки для портретів, ремонтували парти, столи, шкільні меблі, виробляли планки для навчальних таблиць, шпаківні, ремонтували шкільну підлогу. Школа була забезпечена необхідними матеріалами, інструментами, прекрасними деревообробними станками. Діти оволодівали трудовими навичками і культурою праці, правилами техніки безпеки, ідеєю творення краси для людей.

Озеленення шкільної садиби завжди було в центрі уваги дирекції школи і педагогічного колективу. На дослідних ділянках школи учні виростили саджанці каштанів і під керівництвом учителів-біологів Грузевича В.К.,

Фасолі В.Н.  обсадили школу цими прекрасними деревами. 

Білокорі красуні - берези привіз з лісу директор школи Ковальчук І.С. і висадив їх разом з учнями біля школи. Навколо школи майже цілий рік буяли квіти- лілії, кущі троянд, сальвії, жоржини , випестувані учителями і учнями. Вчитель-біолог, пенсіонер Лис І.М. подарував школі прекрасні сорти жоржин, що цвіли біля школи багато років. Вчили учнів охороняти і збагачувати природу, любити тварин, все живе. Весною вивішували шпаківні, відзначали День зустрічі птахів.

Щорічно на вулицях Деражні, в парку, біля могил загиблих воїнів, пам’ятників висаджували дерева, кущі, квіти. До 150-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка учні 7-Б класу, в якому навчались відмінник навчання Антіпов І.,

Вождаєнко Н.П., Маньковецький О.Є., Марущак С.М., Кошмак Л.С., Супонін В., Задерейко В., Гаврилюк М. посадили і доглядали в парку алею з дерев. Під одним з каштанів закопали пляшку зі списком учнів, що брали участь в акції. Антіпов І. закінчив військову академію, став військовим лікарем, Манькевецький О. – лікарем обласної лікарні, Супонін В, Гаврилюк М. – військовими офіцерами, Кошмак Л.С., Задерейко В.- вчителями молодших класів, Вождаєнко (Кулик) Н.П. – вчителем історії, в 1999- 2008 році директором рідної школи, Марущак С. – працівником торгівлі.

Учні школи допомогли місцевому колгоспу створити кролеферму, закупивши на виділені кошти 100 кролематок. Була і своя шкільна кролеферма. Особливо любовно і старанно доглядали кролів учні Федоров В.Ф. (нині полковник у відставці), Вітушинська, Докалюк. В сезон допомагали Деражнянському плодозаводу, заготзерно, іншим підприємствам.

Пізніше виробниче навчання організували з столярної і будівельної справи. Учні набували спеціальність столяра, муляра, штукатура. Своїми силами під керівництвом досвідчених спеціалістів-будівельників Циза А.К., Клінного Г.Г., Заденської Т. учні побудували шкільну майстерню. В літній час в школі працював табір праці і відпочинку. Учні старших класів ремонтували шкільні класи-кабінети, меблі,  навчальне обладнання, підлогу. У години відпочинку влаштовували спортивні змагання, ігри, туристичні походи.

 

 З початком будівництва Деражнянської сш №2 учні разом з вчителями виробничого навчання і класними керівниками активно працювали на будівельному об’єкті школи.

Щорічно випускники 10-х класів в урочистій обстановці разом з атестатом зрілості отримували паспорт і свідоцтво про одержану спеціальність. Багато випускників ішли працювати по набутій в школі спеціальності – швеями, механізаторами, столярами, штукатурами, мулярами. Райвиконком постійно тримав в полі зору трудовлаштування випускників середніх шкіл. З початком нового навчального року випускники повідомляли школу, де вони трудовлаштувались.

У школі завжди на високому рівні була позакласна, спортивна робота. Постійно працювали різноманітні гуртки, секції, художня самодіяльність (хори, вокальні і танцювальні групи, театральні студії).

Учні школи та вчителі брали активну участь у районних, обласних конкурсах, змаганнях, олімпіадах і отримували призові місця. У школі постійно проводились цікаві позакласні заходи. Великим ентузіастом, чудовим спеціалістом у цій галузі була вчителька музики і співів Прилюк Н.Ю., яка працювала у школі в 60-80 роки.    

 

У післявоєнний період школу очолювали директори: Ковтонюк О.Я., Голінко І.П., Шинкарчук М.Д., Гриль М.Т., Кошельник М.К., Омелич М.М., Ковальчук І.С., Борисик О.М., Куцюк О.Д., Огнистий М.І., Кравчук О.М., Кулик Н.П., Сідлецький В.М.

    Завучами школи були: Сахно О.В., Дячук О.А., Харчук О.П., Рудик М.М., Машевська О.А., Дубровський І.Ф. Мельник Г.А., Лужняк С.М., Радзієвська Н.М., Радзієвська Т.М., Косевич О.М.

Організаторами по виховній роботі Грузевич В.К.,  Горобець Л.Г., Клейн І.І., Ветошко О.П., Волошина О.С., Фурман Т.В., Радзієвська Н.М., Косевич М.Є., Слюсаренко Л.В..

Продовжили благородну місію своїх наставників – педагогів багато випускників школи з них немало працювало і працює на керівних посадах: Бенеда Т.І.- провідний спеціаліст обласного управління освіти, Непочатова Т.С. Донець В.П. -  спеціалісти обласного інституту підвищення кваліфікації вчителів. Шевцов М.Ф. – начальник районного відділу освіти.

Директори навчальних закладів: Дудар. Г.Г., Дубілей В.П., Погоріла О.Й., Дубровський О.М., Косевич О.М., Івановський Ю.Б.  

                    

 


Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31